Летять роки, мов цвіту пелюстки,
На зміну дню приходить надвечір'я...
Мудрішають і мрії, і думки,
Милішає, у спориші, подвір'я...
Цвіте біленько в косах сивина,
У голові барометр оселився,
А тут ще клята бісова війна
Марнує нерви й час, що залишився.
Я Богу вдячна, що я ще живу,
Збираю врожаї й слова у ві'рші...
Топчу' стежину і на ній - траву,
Шепочу: "Господи, аби не гірше".
Мені себе не шкода і не жаль,
Я за дітей Всевишнього благаю:
"Пошли їм чисту й мирну синю даль,
Вділи на долю хоч краєчок раю.
Щоби зазнали щастя на землі
І щоб любов постукала у серце...
Щоб діточки родилися малі,
Щоби достатком повнилось відерце...
Дай миру, Боже, цій святій землі,
Верни живим додому дітям тата,