Дуже круто написано ( автор невідомий). Все буде Україна!! Ми сильні та незламні
«Привіт, світе!
Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраїля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.
Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилат
Поранені душі. Скалічене тіло.
Ніколи у світі ще так не боліло.
Розкидані долі. Розбиті домівки.
В саду яблунева розтрощена гілка.
Яка тебе мати, убивцю, вродила?
Чому ще маленьким тебе не втопила?
Ти скажеш: жорстока. А я не хотіла,
Щоб серце й душа так моє скам'яніли .
Яка тебе мати, убивцю, плекала?
Болів в тебе пальчик - вона цілувала.
Нехай росіянка. Чи думала мати,
Що син так жорстоко буде убивати?
Просила у Бога щасливої долі.
Він мертвий лежить серед чистого поля.
Над ним чорний ворон безжалісно кряче,
А десь тихо мати за вбивцею плаче.
Звертаюсь до Бога. Складаю долоні.
Хай мир запанує у нашому домі.
З тобою говорю: будь проклятий, кате,
Що ти Україну прийшов убивати.
Ольга Дриль