Болить...Болить...О Боже,як болить!
Так боляче печуть душевні рани.
Здригається все тіло -- плач навзрид,
Як глянеш,що творять в нас ці "таргани".
Все нищать,все руйнують, все бомблять,
І палять ті,які не мають тями.
Ті,що прийшли когось "асвабаждать",
Та відправляють тільки лиш до ями.
Не знаю, як так можна?Не збагну,.
Прийти на чужу землю,щоб убити?
Не знаючи,ні за що,ні чому?
Забаганки "істоти",щоб здійснити.
Та де ж ваш розум,ви скажіть мені?
Адже один у полі -- то не воїн.
А ви усі -- ордою,мов німі,
Повзете,бо нема своєї волі.
Як в тій легенді-- Авель та Каін,,
Один із заздрощів убив рідного брата.
І тут легенда вийшла вже жива,
Брат зброю взяв,щоб убивати брата.
Холоне тіло від