"Вони хотіли поховати нас, але не знали, що ми – насіння". Мексиканське народне прислів'я Любов не згасає, дівчинко. В любові своє коріння. Ти йдеш у життя з наплічником, в кишеньці несеш насіння. Ще пам’ять транслює вибухи. І серце звучить ривками. Нестерпно бракує видиху і добрих новин від мами. І як над цим болем вищати, вкарбованим в покоління? Вони нас хотіли знищити. Не знали, що ми – насіння. Не знали, що ця свята земля лиш раз відімкне ворота. І щедра у мирний час рілля не випустить чорноротих. Ти можеш нарешті крикнути – і грудка у горлі тане. У пам’яті дивні викрути – то вибухи, то тюльпани. І тиша, яка вросла в цей крик в холодних, як смерть, підвалах. І час, що немов пішов