Ольга Смоляр Не знаю хто автор цього шедевру, але у кожному слові життя, життя, яке минає... Кожен із нас сідає в поїзд свого життя... Зустрічаємо наших батьків і думаємо, що вони будуть завжди з нами в дорозі. Але на якійсь зупинці вони вийдуть і ми повинні продовжити нашу подорож без них. До потяга входитимуть багато пасажирів: наші друзі, брати й сестри, кохання нашого життя. Багато хто виходитиме і залишатиме після себе величезну порожнечу, деяких ми навіть не помітимо, що вони вийшли. Це подорож повна радості, печалі, зустрічей і втрат. УСПІХ полягає в тому, щоб з кожним перебувати в добрих стосунках. ЗАГАДКА в тому: ми ніколи не дізнаємося, на якій зупинці маємо вийти самі. Тому