Письмо трогательное до слез Матусю, не плач!… Я вже їду додому… Сьогодні моя закінчИлась війна… Від снайперів куль і від вибухів грому я їду туди, де твоя сивина. Де борщ у печІ, молоко з пиріжками, де батькова сильна й згрубіла рука. Я їду додому… стрічай мене, мамо! Тримайся, рідненька, бо зустріч…тяжкА. Пробач мені, мамо! Пробач мені, тату, що сам собі вибрав я долю таку, що пахне свічками і ладаном хата й гойдається смуток у кожнім кутку. Пробачте, що в зоряну вись небокраю весільні мої простяглись рушники, що, не скуштувавши й шматка короваю, розбилось кохання моє на шматки! Пробачте за цю безкінечну розлуку, за сотні моїх, ще не сказаних слів, що не дочекались ми діток-онуків, що к