Найвідоміша українська пісня, легендарний "Щедрик", написаний у 1916 році Миколою Леонтовичем 101 рік тому прозвучала на світовій сцені. 5 жовтня 1922 року пісню уперше заспівали у нью-йоркському Карнеґі Голі. Написана на основі прадавньої української щедрівки мелодія стала символом Різдва по всьому світу. У 1936 році народилась його англійська версія "Carol of the Bells". Відтоді мелодія Леонтовича увійшла не лише до музичної культури, а й кінематографа та рекламної сфери. Наш "Щедрик" можна почути у понад 30 рекламних кампаніях, зокрема, Coca-Cola, Burger King, Ikea, Amazon, Victoria`s Secret, Honda, Toyota. А також у якості саундтреків до кінострічок, таких як: "Один удома"
Галю, Володю, а прокоментуйте побачене? Бажано з ссилками , як в Україні мародерам по сракам били і вони після цього були живі і здорові. То де фашисти?
СБУ затримала російську агентку, яка «наводила» ворожий вогонь на підрозділи ЗСУ, що контратакують під Бахмутом
Служба безпеки затримала «на гарячому» ще одну агентку фсб, яка коригувала повітряні атаки рф по позиціях Сил оборони на Донеччині.
Серед основних цілей ворога були підрозділи ЗСУ, які залучені до проведення контрнаступальних операцій у районі Бахмута.
Встановлено, що зловмисниця передала агресору 8 локацій українських військ, які рухались у напрямку передової.
Втім, співробітники СБУ викрили зловмисницю ще на початковому етапі її злочинної діяльності й завдяки цьому своєчасно поінформували командування ЗСУ про потенційні загрози.
Після цього було проведено комплексні заходи щ
Пхає до скрині Вересень літо,
котяться ябка по мокрій траві.
Сіє і сіє дощі хтось крізь сито,
чеше косу пані Осінь. Живі
ті хризантеми, що мама садила,
пахнуть і квітнуть. А що їм дощі?
Мерзнуть в метелика віяла-крила,
то клаптик літа на мокрому склі.
Гнізда порожні розхитує вітер,
шарпає листям і трощить каштани.
Ти посміхнись. Ще не вмерли всі квіти.
Ще пані Осінь напише романи...
В серці запалить притоптане літо,
душу зігріють крихкі каганці.
Вересень в скрині старі сухоцвіти
наче гербарій, засушить усі.
Чаю наварить. Смачного, як в мами.
Осінь - то сповідь. Бери і читай.
Ти не сумуй. Серед жовтої гами
є трохи літа, метелик, і чай...
28.09.2022
Людмила Галінська
Присядь до мене осінь, на хвилинку,
Посидимо на лавочці у сквері,
Дозволимо на мить собі зупинку,
У затишній, осінній атмосфері.
Я буду розглядати твою вроду,
Красиве жовте і багряне листя,
Червоні ягоди калини, глоду,
Що сяють на кущах, немов намисто.
Я буду відчувати подих вітру,
Який зриває листя і каштани,
І підставлятиму обличчя світлу,
Щоб розчинились всі душевні рани.
Я буду грітися в обіймах сонця,
І споглядатиму красу природи,
Зловлю енергію Землі в долонцях,
Краплинку радості та насолоди.
Мене ти надихнеш і зачаруєш,
Натхненням спустишся мені у вІрші,
Ти потім далі з вітром помандруєш,
А я залишуся у повній тиші.
Я зустріч закарбую у світлини,
Щоб поруч посміхались хризантеми,