(© Алла Хаджинова, моя сусідка по сходовому майданчику)
Іду вранці до магазину. Алла миє підлогу у загальному коридорі.
- Доброго ранку!
- Доброго ранку! Хоча, день, мабуть…
- Для мене вже дуже давно час доби і день тижня не має значення
- Ну так. 365 лютого…
Я не пам'ятаю, коли я перестав жувати думку «ось коли це все закінчиться…». Коли я це думав, на увазі було, звичайно, «ось коли все буде як було».
Я попрощався з цією ілюзією і всім раджу.
До моєї печалі, та, мабуть, таки горя, так, як було, вже не буде ніколи.
Ні на хвилину не сумніваюся у перемозі України над злом.
Але далі все покрито туманом, і суцільні питання з трьома крапками.
Якою буде ціна нашої перемоги? Скільки вбитих, скалічених, зламаних життям без шансу піднятися? Скільки територій нам вдасться відгризти назад? Скільки людей буде на той момент в Україні і скільки захоче повернутися, а скільки виїхати назавжди? Що буде у головах тих, хто залишився чи повернувся?
Нам ще належить звернути шию домашній диктатури. Багато хто вважає її смішною, саме домашньою. Вона така затишна. Так тихо звила гніздо на наших шиях. Клоуни ж… А диктатура нарощує м'язи та вдосконалює себе щодня.
Нам ще буде потрібно пройти шлях болісної політичної самоідентифікації. Простіше – обрати політичну силу та її лідера, які поведуть нас у майбутнє. А від цього вибору залежить і те, куди і як нас поведуть.
Мудрий нарід… Гаразд, не будемо. Не зараз.
Будь-який організм у хворобі різко мудрішає, бо хоче вижити. Дуже хочу вірити, що на спільноти людей це також поширюється. А щеплення у нас що треба.
Викиньте, викиньте з голови дурощі, що «все буде, як до війни». Вже, на жаль, ніколи так не буде.
Попрощаєтеся з цією дурнею, вам же буде спокійніше. І – безпечніше та ефективніше!
Мені здається, щоб життя не було безглуздим доживанням, потрібно дивитися у майбутнє, а не у минуле.
Майбутнє у нас моторошне.
На мою скромну думку, після закінчення бойових дій на нашій території Росія може роками довбати по прикордонних районах. Ракет типу С-300, перероблених із «земля-повітря» у «земля-земля», на сьогодні у Балалайні близько 6000 (шість тисяч). Це – на роки. Так вони ще й у 2 зміни клепають нові!
І їхнє хворе на всю голову суспільство нікуди не подінеться. І спільний кордон в декілька тисяч кілометрів у нас залишиться.
Надіям на економічний крах Росії, мабуть, не судилося збутися. Так, санкції обтяжили їхню долю. Але виявилося, що заради нових територій рядовий ватник готови жерти баланду, ходити все життя у фуфайці, користуватися китайськими приладами і віддавати рідню на забій в обмін на 3 рушники або пачку пельменів.
Протестів на Россі немає і не буде. Я думаю, якщо їх не виникло після більш ніж 200 000 убитих (це 145 тис військовослужбовців, близько 56 тис вагнерівців, близько 30 тис бійців ЛНР-ДНР і близько 5,5 тис бійців Росгвардії) і більш ніж 200 000 скалічених, протестів там вже ніколи й не буде.
Я зараз працюю на 2 роботах. Періодично волонтерю. Регулярно жертвую гроші, які вони там не є, на ЗСУ. А ввечері, коли від втоми мене чекає не сон, а короткочасна смерть до ранку, я ще ліплю окопні свічки пацанам. І повірте, роблю це якісно!
Медогляд пройшов, 6 березня до військомату. Якщо не призовуть, буду жити так роками. Може, хоч помру на ходу і у здоровому глузді та при пам'яті.
Але на день раніше мене здохне, здохне, здохне смітник за Поребріком.
Ваш заспокоєний і тепер флегматичний колишній холерик
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 1