Дружина ходить до волонтерського центру плести маскувальні сітки. Доця, студентка випускного курсу стаціонару в університеті, також підключається за можливості.
Центр функціонує в одному з торгівельних центрів на Лівому березі Дніпра у Києві.
Дружня атмосфера. Симпатичний колектив. 4 дні на тиждень патріотичний ресторан безкоштовно постачає смачні обіди. В міру можливостей волонтери розважаються. Приїздять артисти, письменники, люди мистецтва. Гостюють военачальники. Не обділений центр і увагою вищого військового керівництва ЗСУ.
Але, зрозуміло, головний зміст існування центру не розваги, а допомога фронту. Волонтери щодня, 7 днів на тиждень, працюють як комахи. Як бджоли.
Крім маскувальних сіток виготовляються простенькі перископи. Вони-то прості, але життя нашим захисникам рятують добре. Також дівчата крутять і заливають воском окопні свічки, на які завжди шалений попит. Виробляють і дещо ще, про це не напишу.
Але хіт сезону – маскувальні сітки. Ні, хіт СЕЗОНІВ. Бо восени плели сітки жовтувато-зелені, взимку білі, а зараз переважно зелені.
Приїздять за ними хлопці з передка, з «нуля». Красені. Бородаті, з обвітреними обличчями і сталевими очами. Дівчата їх завжди зацілують, заобнімають. І у цих незламних людей починають тремтіти губи… Наші захисники, наша надія!
Нещодавно у центрі був ювілей. Сягнули позначки 50 000 (п’ятдесят тисяч) квадратних метрів маскувальних сіток.
За все ЗСУ щиро дякують, особливо за сітки. Хлопці розповідали випадок, коли прямо у сітці, сплетеній дівчатами, застряг російський беспілотник-камікадзе «Ланцет». Кілограм тротилу міг накоїти біди. Але сітка затримала, детонатор не спрацював. Вояки передали трофей нашим інженерам. А дівчатам привезли величезний кульок шоколадних цукерок. Віддячили рятивницям… Також сітки дуже добре допомагають ховатися від ворожої арти.
Військові кажуть, що волонтерські сітки за якістю значно кращі тих, які купує за гроші МО. Після всіх скандалів від мародерів під керівництвом міністра оборони Резнікова мене це геть не дивує. Красти у військових таке дно, яке і мілосердний Творець не пробачить. А дівчатам своє робити, і вони це роблять дуже добре.
Коли стався ювілей, військове керівництво країни нагородило кращих медалями «За сприяння ВСУ» та пам’ятними грамотами.
Дружина має і медаль, і грамоту, підписану українським богом війни В.Ф. Залужним (на фото), і ще грамоту від бригадного генерала. Я щиро вважаю, що така медаль і грамота вартує деяких орденів, що їх отримують штабні. Як же я їй заздрю!..
Хто мешкає у Києві у районі Осокорки – Позняки – Харьківський масив та бажає допомогти, пишіть особисто, координати дам.
Людей у центрі завжди не вистачає. Кваліфікація не потрібна. Режиму роботи не існує, зможете працювати годину на день 1-2 рази на тиждень, то і добре.
Є реальна можливість допомогти ЗСУ. Долучайтеся.
З повагою ваш заздрисний
Володимир Пушкарук
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 1