Завяжіть, закрийте вуста
Я не хочу бачити, чути!
Ну скажіть ,не його це труна?
Не повинен іще він там бути!
Я із ним ,не чіпайте ,ідіть.
Дайте руки йому я зігрію
Я із ним ,краще мене втопіть
Я навіки із ним постарію!
Дайте ще обніму ,поцілую
Хай серденько сльозою нальється
Дайте ще раз його облюбую
Розумію ,що вже не проснеться
Забираєте в мене назавжди!
Мого сина ,рідну кровинку
Та за що?та навіщо? куди?
В ту глибоку,холодну ямину!
Як же ж буде без мене один?
Хто мене обійме ,поцілує?
Стало сином менше одним
Як і я інша матір відчує!