Десь в небесах, де сходяться повітряні дороги,
Сашко маленький на колінах сидів в Бога...
Не плакав він - самі котились слізки,
Не розумів хлопчАк - де ділись його блИзькі?
Бог пригорнув маленького до серця
І чарівне у руки дав люстерце...
В ньому Сашко побачив свій будинок...
Матусю, що оплакувала сина...
Вона тебе шукала скрізь і всюди...
Допомагали їй всі добрі люди...
12 днів молилась щохвилини...
Й знайшла... холодне тіло свого сина...
А ось і човен, де Сашко й бабуся
Втекти від ворога кривавого беруться...
Не встигли... Не втекли... Їх розстріляли...
І враз дві зірки у люстерку запалали...