ВIД СЕРЦЯ - ДО СЕРЦЯ:
ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
СИНІВСЬКА ПІСНЯ
Уночі мені приснилась мати,
І до ранку я заснуть не міг.
Яблуня ввижалась коло хати,
незабутній батьківський поріг.
Крізь шляхи пекельної розлуки,
довгі і натруджені літа
мати простяга зашерхлі руки,
знову нас до серця пригорта.
Розлетілись і сини, і дочки
по світах, мов сизі голуби.
Тоскно з полотняної сорочки
проглядає заполоч журби.
А вона вечірньою порою
йде у сподіваннях до воріт.
Може, й діти вже не за горою
душу поспішають їй зігріть.
Гомонять сполохані тополі,
я, мов птах, до матері лечу.
Всі її невиплакані болі
вогняною спрагою печуть.
А дорога стелиться, як лиштва,
небо т