Прийду я до Бога, коли посивію, Прийду я до сповіді, коли постарію. А зараз є травень – молодість, щастя, Під кінець життєвий прийду до Причастя. Думки такі линуть, не в одної людини, Хоч вона не знає ні дня, ні години. Багато чекало на старості-літа, Та впали, як квітка, посеред цвіта. Якщо живеш нині – нині сповідайся, Не кажи, що завтра, - нині таки кайся. Хтось чекав на завтра, та не дочекався, Хтось збиравсь на завтра, але не зібрався. Молодість не в силі тебе захистити, Глянь – киснева маска, серце хоче жити. Не чекай на старість – не певна дорога. Хоч тобі і двадцять, - повертай до Бога.
Душа сказала:" Так устала!" Сказало сердце: "Не могу!" НАДЕЖДА ветром прошептала: "Я не забыла вас, бегу..." Душа сказала: "Нет сил больше." Сказало сердце: "Это край .." Но ВЕРА прошептала ночью: "Не уступай, не отступай! Что ж, плачь душа, пока живая, И, сердце, не молчи, стучи! Идя по самому по краю От жизни не теряй ключи!..." Душа очнулась: "Постараюсь ". Сказало сердце: " Будет так..." Вновь оживая, не сдаваясь, Мы делаем тот первый шаг...