Скажіть, будь ласка, можна трохи тихше?! І може менше в стрічках радісних облич?! Он там матуся,що пустий візок колише вона ж про доньку мріяла колись... А можна музику в авто не в повний гамір? ...в нас все ж таки на вулицях війна ... Я розумію-прірва в цінностях між нами! ...та все ж ...не опускаймося до дна. Хтось плаче над могилою щоденно - комусь не вистача екстриму й відчуттів. А хтось у списках вбитих - просто енний... він також жити, як і ти, хотів. Прошу! Благаю! Можна трохи тихше... Хоч краплю совісті у морі почуттів. Та жінка поряд ледве-ледве дише, у неї ж син цей світ зустріти не зумів. А в тої он,що вервицю не відпускає, в самому пеклі син стоїть давно уперто. А ця ,що в т
Не плач, кохана, чуєш, я живий. Не міг тобі раніше подзвонити. То був страшний, запеклий, довгий бій, Та ми не мали права відступити. Скажи хоч слово, мила, не журись. Утри сльозу й нарешті посміхнися, А ще молись, за нас усіх молись. І матері від мене поклонися. Цілуй дітей і батькові привіт, Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді: Ми з хлопцями завчили «Заповіт», Під обстрілом читаємо відтоді. Пробач, ріденька, знову мушу йти. І не питай, куди тепер рушаю. Мене чекають прокляті світи, Коли вернусь я й сам уже не знаю. Вона в сльозах стискає телефон, Пусті гудки, в душі гроза лютує. Та він живий, то був поганий сон, Її любов його, таки, рятує! А він десь там, де небо у вогні. Боронить сво