Знаєте, що найбільше вразило у поїздці до Ірпеня та Бучі? Не знищені будинки, не розбиті дороги і понівечені машини. Ні. Вразила одна маленька деталь.
Ми вже передали ліки і рухались дорогою з міста, а назустріч стояв багатокілометровий затор з тих, які їхали прибирати і лагодити свої домівки. Люди нервували, курили, слухали музику. І раптом серед цього моря машин, я помітила одну з відкритим багажником, вщент заповненим саджанцями. Причому, вона була не комунальною, а звичайною приватною - власник їхав садити сад! Уяляєте? Навколо понищені будинки, розбиті дороги, понівечені машини, а цей господар їде садити сад. І в цьому стільки любові до землі і віри в майбутнє, що на серці стало тепліш
Київ. На подив тихо. Чого не скажеш про вечір.
Вчора весь день вибухи, до яких звикаєш, а от перестрілка в центрі міста поки шо напружує. Хвилини 3-5, і одиночний контрольний, сподіваюсь, що в голову якогось дргешника.
Таки нині будні киянина.
Гарних новин трохи є. По-перше, росіянськи окупанти зони відчуження ЧАЕС за місяць отримали убойну дозу опромінення. Їх масово вивозять до Білорусі, і помирати вони почнуть в страшних муках променевої хвороби. Мені взагалі не дуже зрозуміло, як людина при здоровому глузді буде там вештатись, кататися на бронетехниці, рити окопи, дихати пилюкою і сподіватися що пронесе?!) Ну ладно молодь в школі фізику не вчила і народилась після трагедії Чорнобиля, а