Комахи Перемоги Дружина ходить до волонтерського центру плести маскувальні сітки. Доця, студентка випускного курсу стаціонару в університеті, також підключається за можливості. Центр функціонує в одному з торгівельних центрів на Лівому березі Дніпра у Києві. Дружня атмосфера. Симпатичний колектив. 4 дні на тиждень патріотичний ресторан безкоштовно постачає смачні обіди. В міру можливостей волонтери розважаються. Приїздять артисти, письменники, люди мистецтва. Гостюють военачальники. Не обділений центр і увагою вищого військового керівництва ЗСУ. Але, зрозуміло, головний зміст існування центру не розваги, а допомога фронту. Волонтери щодня, 7 днів на тиждень, працюють як комахи. Як бджоли
Не хочу вірити, що Президент України – зрадник Але… Карта будівництва доріг в України (на якому будівництві попутно вкрали мільярди гривен) дивним чином співпала з картою російського наступу. Перекоп (Кримський перешийок) розмінували за 9 днів до вторгнення, завдяки чому Південь України було окуповано без спротиву. Вчора пізно ввечері дізнався, що керівник ЦРУ заявляє, що перед самим вторгненням він приїхав до Києва й особисто попередив президента Зеленського, що центральною ланкою взяття Києва Путін планує аеропорт Гостомель, куди має висадитися десант на гелікоптерах (а за ним - транспортні літаки). В цей же час українське керівництво відвело із Гостомеля бригаду Нацгвардії, розміщену
Встигнути передбачити Ще до того, як Путін виступить із промовою. Американці – красені. Відвідування Байденом Києва – смачний плювок у фізіономію Путіну. Зараз навіть самий кінчений пропитий росіянин розуміє - Кабаєв повинен - ні, зобов'язаний! - чимось відповісти. Звичайно, за нинішнього швидкісного життя можна було сподіватися, що потік новин за 2-3 дні змиє цю образу, цей виклик. Але піарники в американців ще ті. Відвідати Київ НАПЕРЕДОДНІ промови кремлівського упиря… Анонсом своєї промови старий чмошник підставився. А американці скористалися. Мало того. Спічрайтери Путіна, корчачись, переписуватимуть його промову одразу після того, як Байден виступить у Польщі. Інакше можна ляпнути
Як завжди цього дня. Нехай надія живе. Мову залишив як є. Я тоді ще розмовляв російською, а це оповідання писав серцем Я тебя, папа, крепко люблю рассказ У-у-у-у. У-у-у-у. Бу-бу-бу-бу… ТАК ПЛАКАТЬ НЕЛЬЗЯ. ЭТО НЕ ВОЙ, НЕ ИСТЕРИКА, А ИМЕННО ПЛАЧ. ГОРЬКИЙ-ГОРЬКИЙ. И НИЧЕГО НЕ ПОНЯТНО. ДАЖЕ ПОДУМАТЬ СТРАШНО, О ЧЁМ ТАК МОЖНО УБИВАТЬСЯ. ДА ЕЩЁ ЭТО, КАЖЕТСЯ, РЕБЁНОК. НУ ИЛИ ПОДРОСТОК. ДЕВОЧКА, НАВЕРНОЕ, ТАКОГО ЖЕ ВОЗРАСТА, КАК МОЯ. УЖАС… День был промозглый. И весь какой-то серый. Бывает серенький, а этот был именно серый. Как будто зло победило, но так при этом уморилось, что и порадоваться уже не имело сил. Оно просто стекало откуда-то сверху, пропитывая собой небо, крыши и стены домов, де