Яка орда пройшлась
По наших душах?
Якого каїна
На нас лежить печать,
Що один одного
Ми душим,
душим,
душим
І розучились вірить і прощать?
Що нам усе одно -
А чи "язик", чи мова -
Було б що їсти і було б що пить...
Спиніться, схаменіться!
Втратить мову -
У Малоросії пркинуться за мить.
Дух кайдашів мізерний, дріб'язковий -
Це дух раба, який шука оков.
Невже у вас, брати мої по крові,
Немає волі стать під корогов
Ідеї єдності, і правди, і закону,
Щоб боронить своє одвічне "Я"?
Справіку, і донині, і до скону -
Лиш в єдності є лад і є сім'я.
Така в душі росте з роками туга,
І знову мариться між верб моє село,
Жита далекі, там, за виднокругом,
І річечка, і срібне джерело.
Там білий день між соняхів гуляє,
Вилазять гарбузи товсті на пліт,
Пухнастий джміль у квітку зазирає
Ганяє горобців вусатий кіт.
Пасуться гуси і сичать сердито,
Коли ідилію ти потривожиш їх,
А грізний півень ходить гордовито –
Сусіду-півня вчора переміг.
Усе пропахло чебрецем-травою,
Що вже лягла раненько у покіс.
У небо жайвір, десь над головою,
Ранкову пісню радісно поніс.
І льон цвіте, небесним світлом сяє,
Немов до ніг розсипалась блакить.
А коник-стрибунець на скрипці грає,
Між віттячка черешенька блищить.
П’ю молоко – велика тепла склян
9 червня День друзів.
Без друзів на світі не можна прожити,
Бо дружба, як сонечко, світить усім.
В цей день променистий вітання і квіти
Я щиро дарую всім друзям моїм.
Хай доля всміхається вам веселково,
І сипле в долоні зірки золоті.
Я справді щаслива - це просто чудово,
Що є в мене друзі хороші в житті.
І в серці яскравий промінчик палає,
Бо друзі в біді виручали не раз.
Мене наша дружба завжди зігріває,
Тому й написала ці вірші для вас.
Тридцять днів і ночей він за руку тримав -
Те дозволила лиш ... щонайбільше.
Теплим подихом шию мені лоскотав,
І кохав ... але я сильніше...
З ним складалось не так , як бувало раніш...
Він поглинув усю до останку.
Кликав в трави п'янкі, у поля босоніж,
І студив прохолодою ранку.
Він водив у луги, у кульбабовий рай.
Хлюпав щедро кохання в коси.
ЗакликАв тридцять днів соловейком у гай,
Кидав зорі з небес у роси.
Рівно тридцять ночей шал кохання палав...
Застеляв пелюстками ложе....
А сьогодні останню він ніч зажадав....
Хто ж відмовити ТРАВНЮ може?!