У ці дні ми починаємо робити перші кроки на довгій дорозі святої Чотиридесятниці. Ми сповнюємося рішучості і сміливості, ставимо перед собою високі задачі, наш перший крок впевнений і бадьорий, хоча у більшій мірі шлях посту нам не відомий. Адже цей сорокаденний шлях до Воскреслого Христа лежить не по прямій, не по рівнині. Скоріше його можна порівняти з вузькою стежкою, яка веде до вершини гори. І чим вище піднімаєшся, тим із сильнішим поривом вітер хоче скинути тебе, зіштовхнути з обраного напрямку. Але християнин – це благорозумний подорожній, котрий цим шляхом іде не сам, а разом із Церквою. Нашою підтримкою є Сам Господь, який перед початком звершення своєї, доленосної для ходу людської історії, місії постився у пустелі 40 днів. До Великопісного циклу входять підготовчі чотири тижні: неділя про митаря і фарисея, яка показує яким саме має бути покаяння; неділя про блудного сина, яка нагадує кожному, що Бог, як люблячий батько, завжди чекає нас із відкритими обіймами, як далеко ми б не зайшли; неділя про страшний суд, в якій перед нами іще раз реально і гостро постає питання вибору, і наслідки цього вибору довжиною у вічність; неділя прощена, яка вчить нас тому, що піст – це спрага і голод за Богом, це розуміння того, що не можна наблизитися до Христа, переступивши через когось. І власне кажучи сам піст - шість тижнів до Входу господнього у Єрусалим, а також особливий період під назвою Страсна седмиця. Перш ніж почати поститися, потрібно мати бажання змінитися. Щоб для нас піст не став дієтою, потрібно усвідомити, що якщо до певних обмежень у їжі додати молитву, то це уже – війна. Тому образ християнина – це образ воїна, який бореться із спокусами, озброївшись постом і молитвою. Важливо зрозуміти, що гріх – це не хвилинне явище, це – стан, в якому людина перебуває з моменту народження і до успіння. З цього виходить, що святість – це не питання філософського вибору, а питання життя чи смерті. Отже і покаяння, яке ми звершуємо у дні посту- це ціложиттєвий труд. І починати трудитися на цьому великому неораному полі нашої душі, потрібно із Євангельських слів: « … щоб усі, бачачи добрі діла ваші, прославили Отця вашого небесного». Саме не за наявність гріха судитиме нас Господь, а за відсутність добрих справ. Не за те, що ми довели когось до хвороби, а за те, що не відвідали хворого у лікарні; не за те, що вкрали у когось одяг, а за те, що маючи змогу, не поділилися із нагим; не за те, що облили брудом і брехнею іншого, а за те, що у потрібний момент не підтримали і не виправдали його. Людський гріх Спаситель омив своєю кров`ю, і, як наслідок, відновив те втрачене синівство до Бога, зробив нас ближчими із ним, а значить дав нам можливість здобувати прощення покаянням. А от за те, що ми покликані творити благі справи, а ми їх не робимо, мовляв: «… в житті головне нікого не вбити, не вкрасти…», за це нам належить дати відповідь. Ми самі повинні жадати цієї вузької стежини, яка веде до Бога, щоб побачити важкість і згубність гріха, який як пухлина знищує Божі сліди у нашій природі. Як пил стає видним лише за наявності сонячного денного світла, так і гріх, як очевидне, відкривається лише за наявності світла благодаті Божої, котра просвіщає нашу свідомість. Зараз такий час, що ми знаємо багато молитв, проте молимось мало, вживаємо пісну їжу, але не постимося, накопичуємо свідчення духовного життя, а досвіду його не маємо, сповідуємо гріхи, але не каємося, відвідуємо богослужіння, а душа не боїться Бога. Все це тому, що серце закрите. А щоб у ньому оселився Христос, потрібно зробити біль і нужду ближнього своєю власною, потрібне бажання послужити комусь, а не превознестися. Ось це і є серцевина і зміст посту. Дорогі жителі Гайворонщини, Великий піст – важкий шлях, йдучи яким, дійсно, як альпіністи, ризикуємо зірватися у безодню своїх пороків. Однак ми твердо віримо і знаємо, рука Господня завжди готова нас підтримати. Важливо лише щоб ми, подібно до блудного сина, знайшли у собі рішучість повернутися в Отчий дім. Скоро Великий піст, скоро весна, духовна і прекрасна. Амінь.
Протоієрей Олександр Бадіон.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 2
По крайней мере на тыщонку лет...
Нас ждут в Прибалтике, Чеченские аулы,
Музей напомнит, чьи мушкет и плеть.
Прощенье – основное условие молитвы,
Его форпостом выдвигает и Великий пост.
Где казаки прошли, от русских столько ж гибло,
Там покаянию подняться в полный рост.
Горбатимся «прости Христа ради!» формально,
Не смыв слезой вчерашние «заслуги»;
Соседей «одевали», укутывали в марлю,
Не потому ли нас. как не прощённых лупят?!
«Прости Христа ради!» – бормочет старовер,
Двуперстно свой кукиш из темноты поднявши;
И ты трёхперстный свой кулак проверь,
Он кистеня разбойного отнюдь не мягче.
День примиренья – это и покаянья день…
Задумано прекрасно с монастырским духом!
Как верблюда в ушко иголки вдеть,
Когда горбатый лепит «святые» оплеухи?
Поистине, наш жертвенник тысячелетье пуст, –
Без примиренья жертву Бог не примет.
Сегодня снова к нам стучит Иисус, –
Не расширяйте зря монашеских воскрилий.
Прощение, конечно, с признани...ЕщёС Прощёным воскресеньем разминулись
По крайней мере на тыщонку лет...
Нас ждут в Прибалтике, Чеченские аулы,
Музей напомнит, чьи мушкет и плеть.
Прощенье – основное условие молитвы,
Его форпостом выдвигает и Великий пост.
Где казаки прошли, от русских столько ж гибло,
Там покаянию подняться в полный рост.
Горбатимся «прости Христа ради!» формально,
Не смыв слезой вчерашние «заслуги»;
Соседей «одевали», укутывали в марлю,
Не потому ли нас. как не прощённых лупят?!
«Прости Христа ради!» – бормочет старовер,
Двуперстно свой кукиш из темноты поднявши;
И ты трёхперстный свой кулак проверь,
Он кистеня разбойного отнюдь не мягче.
День примиренья – это и покаянья день…
Задумано прекрасно с монастырским духом!
Как верблюда в ушко иголки вдеть,
Когда горбатый лепит «святые» оплеухи?
Поистине, наш жертвенник тысячелетье пуст, –
Без примиренья жертву Бог не примет.
Сегодня снова к нам стучит Иисус, –
Не расширяйте зря монашеских воскрилий.
Прощение, конечно, с признанием вины,
Не просто христарадничать в насмешку.
Не оттолкни слабейшего и, походя, не пни,
Ведь с этим делом непоправимо мешкать.
Великий Пост вплотную, на носу,
Всё чернотой подёрнуто по храмам.
Судебные дела с окраин нам несут,
Там плачут сироты, а мы молчим упрямо.
И потому лишь фикция такие вот посты, –
Виновней нас не сыщешь во Вселенной.
Обиженные нами не могут нас простить,
И из сердец-темниц нас не отпустят, пленных. 01.02.09. ИгЛа (Игнатий Лапкин)
Андрея Критского откланялись канон,
Плачевные и мудрые напевы;
Но почему же погружает в сон,
Как неучи опять уйдём ни с чем мы.
Тьма исторических событий наплывает
Со скоростью на ленте транспортёра,
Изысканная мудрость скрыта под словами,
Одно «помилуй» следующим стёрто.
Никто из приходящих на канон
Не понимает даже полпроцента,
И потому уходит в пустозвон,
Духовно невоскресшие отпеты.
Но если медленно, по-русски, с разъясненьем
Библейские примеры рассмотреть,
На всё иным тогда посмотрим зреньем,
В «помилуй» каждом ощущая смерть.
Начавши от Адамова безумства
Библейские страницы шелестят;
Запомнить трудно, что приходит устно,
У каждого события сегодня мы в гостях.
Воображение в монашестве Андрей
Довёл до совершенства, даже выше.
Всех к покаянию влача, сумел огреть,
И даже то, что и на ладан дышит.
Со всех сторон разбор по порошинке,
«Помилуй меня, Боже!» тёмным фоном,
Примеры древние нам мелко накрошили,
Доказано стократ, что все мы тонем.
Во всех событиях и я – ползучий гад
Постом зажатый и в земных поклонах;
К ногам Христа, нет выхода назад
И приговор вчерашнему и злому.
К Воскресшему под епитрахиль прощенья
Канон Андрея давит и царей.
Мой фимиам, я жертвой стал вечерней.
Со мною рядом стонущий архиерей.
07.03.06. ИгЛа (Игнатий Лапкин)
Взято с сайта: http://kistine1.narod.ru/
Канал ютуб: https://www.youtube.com/channel/UC-GLi4onmBTmM-H23LV2hOw
Форум: http://kistine.my1.ru/