Перемога Христова – це єдина перемога, котрій можуть радіти
усі людські створіння від первозданного і до останнього.
( Святитель Миколай Сербський)
Торжество Православ`я! Вдумаймося « Торжество!» - у самому цьому слові звучить завершеність, вершина, пік чогось жаданого. Тут прослуховується нотка тріумфальної радості, вона коротка, але почута, вона віддає гучним ехом і підводить нас до ставшого уже близьким нам моменту, бо ми ішли до нього втрачаючи сили і не покидаючи надію.
Що ми торжествуємо у нашому житті? Перемогу своїх очікувань, звершення задумів, справдження домислів? Так чи інакше, усім нам хочеться поділитися своєю радістю, не перемогою, а радістю! Цим відчуттям! Бо самою перемогою нам ділитися не хочеться. Як я можу приписати ще комусь свій титул переможця, усі лаври мені одному!!! І тільки тоді, коли знаходимо тих, хто захоче співрадіти нам, то наша будь-яка перемога – це уже торжество. Кожний тріумф, це завжди наявність переможців, і , обов`язково переможених. Без них, власне кажучи, і не було б сенсу для боротьби. Дуже часто наш тріумф повністю викреслює можливість подивитися на опонента милосердним люблячим оком. « Він не переможений, а переможець! Адже повністю розкрився у своїй індивідуальності, просто у нього багаж інших задатків, які він не може використати у грі по моїм правилам!» - отак, мабуть, дивився б на кожного, хто полишений уваги, кого оминули салюти слави, люблячий усіх однаково Христос – Бог. Його перемога заключалася б у явленій в результаті боротьби істині, яка по-слову Святого Письма « зробить вас вільними». Вільними від суму поразки, і від гордині перемоги. Торжество Його Церкви, Торжество Православ`я, принесло суспільству свободу від кривизни сприйняття вчення Христового. Ця подія не лише відділила світло Істини від темряви людської недосконалості, яка хотіла дати оцінку цій Істині, Торжество Православ`я – це перш за все нагадування про те, що Істина – жива, і вона не належить нам, бо не є плодом людського генію, Істина не може бути набутим досягненням. Вона принесена з Отчих долонь нам на Землю і залишена нам на збереження, як джерело нашого життя. Вона існує окремо від нас. Зберегти її можна лише виконуючи, а не просто знаючи!!! Саме за таку істину боролися цілі історичні періоди Вселенських соборів. І у горнилі вогню єресей, які терзали Тіло Церкви, істина загартовувалася все краще, явивши свій блиск тим, хто здатний був споглядати її і не осліпнути, бо очей замало, щоб дивитися на неї і побачити. Потрібно мати й інший орган чуття, який би запевнив нас у тому, що це саме вона. Саме таким, загартованим духом серцям, у 842 році у Константинополі, при імператриці Феодорі належало зодягнути істину у порфиру мученицького подвигу і виссон святительських молитов, постановивши цей день Днем Торжества Православ`я. Історія говорить, що це був момент перемоги над періодом іконоборства, однак без сумніву, це тріумф над усіма лжевченнями періоду становлення Церкви. Цей день став вердиктом людському вільнодумству. Такою є перемога Христова, і Він перемагає через вірних Йому, і віддає цю перемогу нам, а не залишає Собі! Господь дає блиск істини нам, і ми християни, призиваємося світити ним як своїм, а Він залишаться у тіні всіх історичних подій. Ісус Христос робить нас учасникоми Свого Торжества і дійсно усі покоління і ми, торжествуємо з Ним і до сьогодні. Це торжество розпочалося ще у день Його Преславного Воскресіння. Саме тому день Торжества Православ’я і встановлений у перший Воскресний день Великого Посту. Бо без Воскресіння, яке свідчить про перемогу життя над смертю, не може бути торжества.
Ми розпочинаємо шлях посту із Переможним Торжеством, у якому світло нашої віри, радість нашої надії, кріпость нашої любові, щоб свідчити усім і переможеним теж, що наповнити і збагатити це торжество може кожен. Амінь. Протоієрей Олександр Бадіон.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев