Не смію щось Тобі сказать.
Моєю грішною душою
« Отцем» - Безгрішного назвать!
Отець! Я син Твій, блудно жив я!
В країні дальній від Тебе`
Твоє багатство проміняв я,
Гріхом я погубив себе!
Палаючи гріха страстями,
Я лютим голодом вмирав;
І своє чрево зі свинями,
Рожком наповнити бажав.
Зносив святковий одяг Твій я,
В який ласкаво Ти одів.
Напівнагий і без надії,
Біля чужих воріт сидів.
В напівсвідомості безмовній,
Оце згадалося тоді:
Наш рідний дім багатства повний,
Й любов, що дарував мені.
І вирішив я повернутись,
Під рідний батьківський покров.
До Твого серця пригорнутись,
До ніг Твоїх припасти знов.
Почуй, прийми крик окаянний,
Занапастив же я себе.
Нехай я буду раб останній,
Але не відрікайсь мене!
Прости достойного прокляття,
І сина грішного прийми!
Щоб запалить в серцях багаття;
До себе тихо пригорни.
Бо в Твому серці- віра й сила,
І милосердя – без кінця!
Ти приймеш грішника, як сина!
Ти повернеш йому « Отця»!
« Прийди, прийди Мій син скоріше,
Давно з сльозами тебе жду.
До мене йди ти сміливіше,
Цілуй мене, мій син, мій друг.
Ви, слуги вірні, попішайте!
Несіть же перстень золотий,
І сина мого одягайте,
В найкращий одяг дорогий.
Мій син воскрес! Мій син зі мною!
В обіймах знову він Моїх!»
І син з Отцем злилися знову,
В обіймах ніжних і святих.
О грішник, грішник – до Отця!!!
Й тобі вернутись вже пора,
Щоб до нежданого кінця,
Лукава стежка не звела!
( протоієрей Олександр Бадіон).2018
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев